Украина. 1991 год. Где-то на просторах еще не созданного Фейсбука:
- Ура! Ми перемогли! Україна Незалежна!
- Слава! Слава! Слава!
- Ми вільні!
- Друзі, треба подумати про лідера, хто поведе Україну в майбутнє?
- Звичайно, Чорновіл!
- Так, Чорновіл!
- Тільки він!
- Ні, ви що? Тільки Лук'яненко!
- Так ми за Левка!
- Левко наш Президент!
- А мені подобається голова УНР у екзилі - Плав'юк!
- Ні, він не жив в Україні, не знає реалій.
- Скажуть, що засланий...
- Юго-Восток за биндер голосовать не будет! (злой смайл)
- Йо, ми забули про них... треба думати.
- Ну давайте Кравчука, он опытный и знает как управлять страной, уже был у руля.
- Ні, хіба заради цього ми стільки боролися, щоб стара еліта знову очолила Україну??
- Не для цього!! Новій Україні - нових лідерів!
- Но он же знает как управлять, а этим и кредиты не дадут.
- Знову на старі граблі? Комуністів??
- Ну кто они такие ваши революционеры Левко да Черновил? Дадим им в управление Львовскую область, пусть покажут как работают, а мы пока выберем старого, проверенного Кравчука!
- Ви що? Та краще за кого завгодно, ніж за комуніста-перебіжчика!
- От... опять эти противсихи активизировались.
- Сколько можно...
- Задовбали...
- Ми за Чорновола! Він нас повів до Незалежності!!!! Чи за Левка!!!!!
- Романтики- революционеры нам не нужны, они сделали свое дело, теперь надо работать а не мечтать... Выберем Кравчука...
‪‬